Кринта

Стартувати можна з Верховини, Замагори, Красника, Пробійнівки чи Зеленого. Найпростіший варіант - від Музею гуцульської магії у Верховині. Маршрут пролягає через мальовничий присілок Плай попід Кринту.

За останні роки тут з'явилося багато сучасних будинків - у зв’язку з війною люди намагаються переселитися в Карпати. Зміни не торкнулися тільки церкви в присілку, біля якої завжди пасеться худоба, милуючись чудовим виглядом на Говерлу (на фото видно, як з Говерли зійшла лавина).

Від церкви дорога йде в ліс. Дорога в прямому розумінні цього слова - джипи, мотоцикли та інший транспорт остаточно зруйнували згадки про стежку, яка тут колись була. Перед лісом раджу присісти попити чайку з гарним виглядом в бік Східних Ґорґан.

Далі стрімкий зліт і...

...через 40 хвилин перед вами постає краєвид, від якого перехоплює подих...

Хребет Кринта-Скупова знаходиться в масиві Гринявських гір. Максимальна висота - 1579,3 м - гора Скупова (але ми туди шони (сьогодні - діал.) не йдемо).

Це найбільш “обжитий” масив на Верховинщині. На кожному кроці тут безкрайні полонини з неймовірними краєвидами, особливо на Чорногору. Вони вразять навіть найбільш вибагливого мандрівника. 

Масив сформував тип господарства навколишніх сіл. Через хребет відбувалася комунікація між долиною Черемоша та Жєб’єм (Верховиною - діал.) і Замагорою: всі плаї для худоби на полонини йшли через Кринту та Угорський. Люди з Зеленого йшли в Голови, Красноїлля, Жєб’є через Кринту. Можна сказати, що це таке високогірне магістральне перехрестя.

Історія теж пройшлася по цих містах своїми сталевими чоботами.

У роки Першої світової війни бойові дії точилися в цьому районі.  В 1914-1915 рр. на Кринті було “Московське царство”, в долині Чорного Черемошу - сіра зона, а на Шкорушному сиділи австріяки. Після закінчення Великої війни під схилами цього масиву в селі Голови в 1920 р. гуцули підняли знамените повстання. Якщо повстання починається в голові, то гуцульське повстання починається в Головах :).

Осередком виступу було село Голови, а лідерами - Василь Шекерик та Олекса Мартищук. Проте через зраду польська влада знала про плани повстанців і завчасно доправила війська.

Гуцульське повстання проходило по два боки хребта Кринта-Скупова. Основні бої відбувалися біля Красноїлля та в селі Зелене, де повстанці знищили місцеву жандармську заставу. Регулярне військо досить швидко та дуже жорстоко розправилося з повсталими. Василь Шекерик, Олекса Мартищук та інші лідери змушені були через Скупову, а звідти через Чорногору втікати на Закарпаття, яке тоді перебувало у складі Чехо-Словаччини.

Кому не вдалося втекти, того чекав “суд переможців” - вбивства, катування та тривалий судовий процес, який закінчився звільненням з ув’язнення влітку 1921 року.

Кринта-Скупова - це царство безкрайніх полонин з неймовірними панорамами. Гарна ідея прийти сюди у квітні, коли можна спостерігати цвітіння червонокнижного шафрану Гейфеля з виглядом на засніжену Чорногору.

Шафран Гейфеля (або ж бриндушки) - це квітка, яка першою зустрічає весну на звільнених від снігу схилах. Шафран і крокус - синоніми, що походять з різних мов. Це назва всього роду рослини. Але існує не один десяток видів шафрану. Крокус, який росте в Карпатах - це шафран Гейфеля. Гуцули також називають його “бриндуші”.

Сьогодні через господарську діяльність шафрану Гейфеля по низах мало - в основному квітка росте в горах. Проте, якщо полонина занепадає, через 3-5 років  вона починає заростати чорницями, кущами, дрібними смереками, і крокуси там пропадають...

Слід зазначити, що із шафрану Гейфеля не роблять знаменитої приправи - для неї використовують висушені маточки квіток шафрану посівного, який спеціально вирощують. Так що не зривайте бриндушки з надією стати мільйонером. Нехай краще квіти залишаться на полонинах, прикрашаючи природу.

З лісу виходимо на поляну з джерелом. Тут можна посидіти, зробити каву, набрати води, “почілити” і, звісно ж, зробити перші знімки. Але це не кінцева локація нашої подорожі, тож після короткого відпочинку (годинку-півтори) рушаємо в бік гори Зміїнська. Слід сказати, що це займе трохи часу - не через складність маршруту, а через галявини з крокусами, які одна краща іншої.

Так і тягне зупинитися і фотографувати, доки стане батарейки. Але ми беремо волю в рюкзак і потрохи рухаємося. ПотрОхи.

Під Зміїнською кілька років тому збудували справжню колибу. Влітку тут можна скуштувати гуцульського сиру та іншої полонинської продукції. Це можна зробити також на полонині Скупова та на полонині Громадська (яку часто називають полонина Кринта). А якщо у вас буде бажання, спробуйте влаштувати дегустацію сиру на всіх полонинах і вибрати свого фаворита.

Посидівши в чудовій альтанці, ми вирушили на сусідній відріг, де розташована старенька гуцульська стая. Здаю таємницю: цей відріг - моя улюблена локація на хребті. Хата взимку закрита на “гуцульський замок”, проте біля неї можна посидіти - тут є лавочки, столик і все, що потрібно для того, щоб перепочити. Поблизу, під горою Розтіцька, розташована наступна полонинка, а поряд із хатою безкінечні плантації фіолетового щастя і неймовірний вигляд на Чорногору, до якого вже звикли. До хорошого звикаєш :).

Є одна річ, яка нам не сподобалася на Кринті - це транспорт. Ціла “зграя” мотоциклістів, яка їздила не тільки по дорозі, а й по галявинах з крокусами. Джипери, які перетворюють стежки на болото, внесли свою лепту в це неподобство. Зрозуміло, якщо на хребті є полонини, там є й дороги, які використовуються для логістики до пасовищ, відвезення продукції вниз, привезення потрібних матеріалів. Але господарського транспорту значно менше, ніж псевдотуристичного і це створює проблему і для природи, і для естетики піших мандрівок. Проблему джипінгу та мотоциклінгу ми повинні вирішити, користуючись кращими практиками наших європейських партнерів.

Відпочили і треба потроху робити вйо (йти вперед - діал.) до низин.

Якщо ви залишили машину там, де ми (біля Музею гуцулської магії), то найзручніше буде спускатися в Замагору до церкви (трек можна скачати тут).

Спуск у Замагору, відеу (напевно - діал.), найшвидший, основний маршрут проходить лісом зі стрімким схилом, а тому бережіть коліна і візьміть про всєк (про всяк випадок - діал.) трекінгові палиці. Я ж сьогодні маю більше часу, а тому вибрав цікавіший маршрут.

Йдемо по хребту через полонину Кринта та Громадська в сторону Красника. На полонині Громадська є чергове полонинське господарство з красивою хатою, альтанкою і гойдалкою (гойдалки останнім часом на карпатських полонинах конкурують по кількості з крокусами). Тут можна посидіти, набрати води і відпочити перед спуском.

Дорогою до Красника відкривається краєвид на долину Чорного Черемоша та Кострич, який продовжує “півдугу тераси з виглядом на Чорногору”.

Спуск в долину завжди викликає мінорний настрій - ми покидаємо царство свободи, крокусів та чудових краєвидів.

А може все ж продовжити маршрут і піти на Кострич, а далі на Кукул, де не менш захоплюючі краєвиди?

Та ні, хорошого потрохи, а на сьогодні фініш. Мию ноги в Черемоші, чищу штани - неділенька як не як - в селі треба виглядати солідно. А на Кострич ми колись повернемося. Адже гори наповнюють людину світлом і заряджають на позитивні вчинки.

У підсумку:
- відстань: 23,5 км.
- враження: 9 з 10 (1 бал заберу за роз’їжджену дорогу і джиперів з мотоциклістами, які не жєлуют (не бережуть - діал.) природу).
- трек подорожі можна скачати тут.

Щастя є! Вйо до горбів!

Всі права застережено. Повне або часткове використання матеріалів дозволяється тільки за умови активного, прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на конкретний матеріал та згадки першоджерела не нижче другого абзацу тексту.