Розмову з головою Івано-Франківської облдержадміністрації Денисом Шмигалем кореспондентові Укрінформу вдалося записати відразу після його майже двогодинної пресконференції, на якій він розповів про перші 100 днів роботи на посаді.

«МАЛЕ КАРПАТСЬКЕ КІЛЬЦЕ» ПОЖВАВИТЬ ТУРИСТИЧНИЙ РУХ У ВИГОДІ

- Недавно уряд підписав державну Програму розвитку регіону українських Карпат на 2020-2022 роки. Та ви сьогодні зауважили, що не можете назвати цю Програму повноцінною перемогою. Чого у ній бракує?

- Програма приходила нам на погодження тричі. Така процедура. Щоразу ми її відсилали з зауваженнями, бо там не враховували наших побажань щодо доріг, мостів, проєктів розвитку територій. Пізніше на це зважили. У програмі майже все закладено, але немає головного – грошей. Тобто, у проєкті бюджету наступного року поки що немає грошей на цю Програму.

- І це не технічна помилка?

- Ні. Коли навіть з’являться кошти, постане питання щодо їх суми. Ми говоримо про те, що для Прикарпаття у наступному році для вибухового старту потрібно 2 млрд грн. А Програма каже, що на всі 4 області закладається 4 млрд грн – і то на 4 роки. Виходить – по 250 млн грн кожній області на рік.

Тобто, ідея Програми розвитку українських Карпат – суперова. Але вона має містити, крім прямого фінансування, ще й різноманітні проєкти – від прямих інвестиційних до конкурсних.

І останнє. Ця Програма мала б містити розробку Стратегій гірських територій за прикладом європейських. До прикладу, Південний Тироль – колись найдепресивніший регіон Італії, тоді як сьогодні – це найбільш успішна територія у Європі. Це сталося завдяки лояльним програмам, пільговій підтримці, що дали повноваження органам місцевої влади управляти податками. Ось такі інструменти ми хочемо бачити у Програмі розвитку українських Карпат. Поки що їх там немає.

- Але вже є анонсований один із проєктів – «Мале карпатське кільце», яке має з’єднати курорти Львівської, Івано-Франківської й Закарпатської областей. Це – 100 км доріг. Про які курорти йдеться з боку Прикарпаття?

- Дивіться, поки що є дорога Київ-Чоп, якою зараз рухається увесь потік транспорту (малює на папері – авт.). Він має проїзд до Славського, курорту в Львівській області. Усе навантаження туристичного потоку лягає саме на цей шлях. У нашій області треба добудувати 7 км дороги і ще відремонтувати 12 км, аби туристам відкрити шлях на Прикарпаття. Через Вигоду люди зможуть їхати на Хуст (Закарпаття – авт). Так ми отримаємо альтернативу дорозі Київ-Чоп, і цей новий напрямок оживить туристичний рух у Вигоді, дасть можливість людям їхати до європейського кордону через Івано-Франківську область.

Ось у чому – наш найбільший інтерес. Це пожвавить цілий регіон, а там уже є туристичні родзинки. Згадайте, Карпатський трамвай, Центр спадщини Вигодської вузькоколійки та інше. Однозначно, «Мале карпатське кільце» збільшить туристичний потік в області. Ми збудуємо дорогу, а інвестор – для створення готелів, витягів та іншої інфраструктури біля чудових краєвидів – прийде сам. А поки що там є лише ліс і ґрунтова дорога, якою їздити можна лише на фірах і конях.

У ГАЛИЧ ТРЕБА ПРИВЕСТИ МОЛОДИХ АРХЕОЛОГІВ

- А будівництво цього кільця не «знекровить» бюджет області? Адже 2020-й ви плануєте оголосити роком доріг і мостів на Прикарпатті. На ці об’єкти вистачить коштів?

- Сьогодні ми разом із головами рад і адміністрацій Львівської та Закарпатської областей будемо наполягати, аби «Мале карпатське кільце» отримало окреме фінансування в держбюджеті й було вписане у Програму розвитку український Карпат. На створення проєкту цього кільця будемо запрошувати інвесторів. Щодо доріг і мостів на Прикарпатті. За рік ми можемо відремонтувати не більше 20% дорожнього покриття. Це близько 800 км, що для людей буде відчутно. Досі ми щороку ремонтували 4% доріг. Відтак, у 2020-му всі державні дороги на Прикарпатті будуть у доброму стані. В області є ще 3 тисячі кілометрів місцевих доріг і 1200 мостів, з яких 80% – у неналежному стані. Їх теж треба ремонтувати. Тому ми просимо на наступний рік для Івано-Франківської області 300 млн грн скерувати з держбюджету, у цьому нас підтримує Мінрегіон. За ці кошти ми зможемо відремонтувати близько 48 мостів, з них 2 – на державних дорогах.

- А як дивитесь на ініціативу «Мільйон туристів у Галичі», яка з’явилась зовсім недавно у громади та депутатів? Там і дорога є, а туристів нема.

- Галич стоїть на транзитному шляху до Буковелю (гірськолижний курорт у Карпатах – авт.). Отже, торік через Галич проїхали щонайменше 2,5 млн туристів. Що їх там могло зупинити чи затримати, якщо у цьому місті немає ані де переночувати, ані де перекусити? Зізнаюсь, коли я працював у Бурштині, до мене приїжджали гості, яких я зустрічав із потягу в Галичі. О 8-й годині ранку я не міг там знайти місця, аби запросити людей на сніданок. Ресторани у цей час іще не працюють. Та й рівень їхнього сервісу теж міг би бути кращим. Тобто, у Галичі немає туристичної інфраструктури. А до успіху треба бути готовими. У Галичі туристи можуть чудово провести два-три дні, бо він – унікальний, там все дихає середньовіччям та українською історією. Але де туристи мають зупинитись на цей час? Переконаний, що новий подих, пожвавлення і рух у Галич можуть принести молоді люди. Отже, туди треба привести студентів.

У середмісті Галича є будівля районної лікарні, яку місцева влада готова передати Прикарпатському національному університету, аби він переніс туди кафедру етнології та археології історичного факультету. Що може бути кращим для Галича, де ще на десятки, а може, й сотні років вистачить роботи для археологів? Про це ми вже говорили з ректором університету та головою Галицької райради. Усі підтримують таку ідею. Водночас, керівник державного заповідника «Давній Галич» уже розробив проєкт хорошого готелю на ділянці, яка прилягає до Музею етнографії. Два-три готелі, добрі ресторани, візит-центр мають стати магнітиками, які притягуватимуть сюди туристів. Далі треба говорити про розважальні програми: дискотеки, нічні клуби та інше. Про це вже маємо вести розмову з місцевим бізнесом.

ПРОЄКТ АЕРОПОРТУ РУХАЄТЬСЯ В’ЯЗКО

- А що буде з Івано-Франківським аеропортом? Коли там зможуть приймати великогабаритні літаки? Ви сказали, що турборежим увімкнено, але є нюанси.

- Зараз ми розпочали там інвентаризацію землі. А вона – в руках комунально-експлуатаційної частини (КЕЧ – авт.), яка підпорядковується Мінобороні. Нині Івано-Франківський аеропорт має діючу смугу, аеровокзал, руліжні смуги і військову частину. Навколо цього – інфраструктура аеропорту. Поки що ми не знаємо меж цього комплексу. Аеропорт належить обласній раді, казарми – Мінобороні, земельна ділянка – місту Івано-Франківську, управління землею і спорудами здійснює КЕЧ, а перельотами управляє концесіонер. Нову злітну смугу має збудувати держава.

Лоукостери важать не менше 100 тонн, вони не зможуть сідати на стару злітно-посадкову смугу, яка споруджена з бетонних плит. Основа нової смуги має бути набагато міцнішою. Щоб почати її будівництво, треба зробити проєктно-кошторисну документацію, а для цього маємо отримати межі земельної ділянки та інвентаризацію комплексу. Якщо не буде судових позовів щодо вилучення земельних ділянок, не включатимуться різні фактори блокування, то ми розпочнемо підготовку цього проєкту наприкінці 2022 року. Це за ідеальних умов. На жаль, сьогодні з усіх президентських проєктів в області аеропорт рухається в’язко. Це ніби рухи у воді, коли прикладаєш багато зусиль і енергії – а вони все одно уповільнені.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ
Фото Юрія Рильчука