Фото https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com
Розташування:
вул. Галицька, 60, м. Рогатин
Координати GPS: 49.40954971 24.60957336
На початку XV ст. у Рогатині було засновано римо-католицьку парафію та побудовано дерев`яний костел. У 1509 р. під час нападу молдавського війська на місто святиню було спалено, а вже у 1538–1555 рр. зведено новий кам’яний храм – костел Святого Миколая.
Будівлю спорудили в готичному стилі – стрільчасті вікна, склепінчаста стеля, потужні контрфорси і простора нава, розділена на три частини рядами колон – додавши кілька ренесансних елементів, котрі прикрасили «суворий» західний фасад і фронтон святині. Згодом до фасаду прибудували високу дзвіницю з годинником, бойовим ярусом, бійницями, дозорною вежею для спостережень.
«Офіційною» датою побудови костелу вважається 1666 рік, однак готичні форми споруди свідчать про те, що храм зведено раніше, а тоді відбулась одна із пізніших перебудов, спричинена ушкодженнями, завданими місцевими повстанцями та козацьким загоном під час націнально-визвольної війни у 1648–1649 рр.
У ХІХ ст. костел пережив декілька реконструкцій. Велику реставрацію було здійснено в 1866 р. Під час Першої світової війни у храмі тимчасово розміщувався шпиталь, споруду знову було пошкоджено. Ремонтно-реконструкційні роботи 1935–1936 рр. за проєктом архітектора Р. Грицая завершились відкриттям над годинником галереї-оглядового майданчика із шатровим дахом. 17 і 18 липня 1944 р. на костел впало три авіаційні бомби, було пошкоджено дах, зруйновані вежа і вівтар. У 1945 р. споруду відремонтували, зокрема відновлена і надбудована на 2 м вежа, завершена шатром (замість первинного шпилю).
Із 40-х рр. ХХ ст. по 1991 р. костел був закритий (у 1969–1973 рр. будівлю відремонтували; після реставрації у храмі розміщувались склад зерна, меблевий магазин і музей атеїзму).
Висота храму – 42 м, ширина – 34 м, довжина – 47 м. Товщина стін сягає від 1,5 до 2,5 м. Таких розмірів і об’ємів костелу надали свідомо. У часи, коли він будувався, багато культових споруд носили оборонний характер. Костел має високу вежу-дзвіницю, що підкреслює головний вхід до церкви. Дзвіниця є основним архітектурним акцентом святині. Вікна головного фасаду прикрашені біло-кам'яним обрамленням пізньоренесансного і барокового стилю. Стіни укріплені контрфорсами, частина з них має зондаж – звільнену від штукатурного покриття поверхню. Інтер’єр формує тридільна базиліка, прикрашена двома рядами колон та нервюрним цегляним склепінням. Раніше костел особливо прикрашали світильники, а богослужіння проводили під органну музику.
У 1991 р. споруду повернули вірянам. Згодом вона була освячена як костел Святої Анни. У 2000 р. завершено зовнішній ремонт святині та відбудову головного вівтаря за проєктом С. Юрченка.
Сьогодні це діючий храм, який належить римо-католицькій громаді міста.
Пам’ятка архітектури національного значення.