Фото https://md-ukraine.com
Розташування:
с. Старуня
Координати GPS: 48.688524 24.487669
Унікальна пам'ятка природи утворилась у результаті господарської діяльності людей. У кін. ХІХ ст. на території і в околицях села Старуня почали розробляти родовища озокериту. Після закриття озокеритових шахт у 30-х рр. ХХ ст. кілька іноземних компаній бурили свердловини, намагаючись добути нафту. Саме завдяки розробкам родовищ відбулося одне з найбільших відкриттів. 5 жовтня 1907 р. під час підземних робіт у копальні озокериту на глибині 12.5 м знайшли природньо забальзамоване тіло мамута (мамонта). А через місяць у тій самій копальні на глибині 17.6 м було знайдено великий фрагмент забальзамованого волохатого носорога. Знахідки у 1908 р. направлені в музей ім. Дідушицьких у Львові. У 1929 р. були проведені додаткові дослідження, у результаті яких відкопали ще одного забальзамованого волохатого носорога, а також рештки інших тварин: первісного бика, коня, сарни та ін.
Зараз більшість знахідок 1929 року зберігаються у музеї Ягеллонського університету в Кракові.
Внаслідок розробок нафтових та озокеритних родовищ грунтові води, насичені киснем, проникли углиб землі на тисячу метрів і викликали окислення нафти, що дало приплив теплової енергії, яка спричинила вулканічну активність.
Вперше вулкан проявив себе у 1977 р. після землетрусу в горах Вранча в Румунії та сягав висоти 3 м. Тоді на конусоподібному пагорбі діаметром близько 50 м з'явилися перші кратери, з яких вихлюпувалися рідина, грязі та газ. Відтоді вулкан «дихає» через десятки менш активних міні-кратерів і зараз у рельєфі нагадує грязеву пляму. Сьогодні вулкан має кільканадцять мікрократерів, які виділяють газ, воду, глинисту пульпу, інколи нафту або її складники. Наявні на території Старунського вулкану озокерит, гарячі грязі, води високої мінералізації мають цінні лікувальні властивості.
Геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення.